Який зв'язок між здоров'ям людини та апігеніном?

Дослідження на тваринах показують, що апігенін може перешкоджати генетичним мутаціям, що відбуваються в клітинах, які піддаються впливу токсинів і бактерій.[2][3] Апігенін також може відігравати безпосередню роль у видаленні вільних радикалів, інгібуванні ферментів росту пухлини та індукції детоксикаційних ферментів, таких як глутатіон.[4][5][6][7] Протизапальна здатність апігеніну також може пояснити його вплив на психічне здоров’я, функцію мозку та імунологічну реакцію [8][7][10][9], хоча деякі великі обсерваційні дослідження не підтверджують цей висновок щодо метаболічних умов. [11]

Доклінічні дані свідчать про те, що апігенін може служити антиоксидантом, протизапальним засобом та/або засобом протистояння патогенній інфекції. Протизапальну дію апігеніну (як правило, спостерігається при концентраціях 1-80 мкМ) можна пояснити його здатністю пригнічувати активність деяких ферментів (NO-синтази та ЦОГ2) і цитокінів (інтерлейкінів 4, 6, 8, 17A, TNF-α). ), які, як відомо, беруть участь у запальних та алергічних реакціях. З іншого боку, антиоксидантні властивості апігеніну (100-279 мкМ/л) можуть бути частково зумовлені його здатністю поглинати вільні радикали та захищати ДНК від пошкодження вільними радикалами. Апігенін також може служити допоміжним засобом для запобігання проліферації паразитів (5-25 мкг/мл), мікробної біоплівки (1 мМ) і вірусів (5-50 мкМ), що свідчить про те, що він може мати потенціал для підвищення стійкості до інфекції.

Хоча доступних клінічних доказів щодо взаємодії апігеніну з імунним здоров’ям мало, наявні дані свідчать про певні протизапальні антиоксиданти та переваги стійкості до інфекцій через покращення активності антиоксидантного ферменту, ознак старіння, атопічного дерматиту, хронічного періодонтиту та зниження ризик діабету ІІ типу. Слід зазначити, однак, що всі клінічні дані розглядають апігенін як складову його джерела (наприклад, рослини, трави тощо) або як додатковий інгредієнт, тому ці ефекти не можна віднести до одного апігеніну.

У доклінічних дослідженнях (на тваринах і клітинах) апігенін виявляв вплив на тривогу, нейрозбудження та нейродегенерацію. У дослідженні на мишах дози 3–10 мг/кг маси тіла зменшували тривогу, не викликаючи седації.[2] Нейропротекторні ефекти, що надаються через збільшення ємності мітохондрій, також спостерігалися в дослідженнях на тваринах (1–33 мкМ).

Кілька клінічних досліджень передають ці результати на людей. Два найбільш багатообіцяючих дослідження вивчали апігенін як складову ромашки (Matricaria recutita) для лікування тривоги та мігрені. Коли учасники з супутніми діагнозами тривоги та депресії отримували 200–1000 мг екстракту ромашки на день протягом 8 тижнів (стандартизовано до 1,2% апігеніну), дослідники спостерігали покращення у шкалах тривоги та депресії, які повідомляли вони самі. У подібному перехресному дослідженні учасники з мігренню відчули зменшення болю, нудоти, блювоти та чутливості до світла/шуму через 30 хвилин після застосування олеогелю з ромашки (0,233 мг/г апігеніну).

Апігенін також може викликати позитивну фізіологічну реакцію шляхом зниження кортизолу, гормону стресу. Коли клітини кори надниркових залоз людини (in vitro) піддавалися впливу 12,5–100 мкМ флавоноїдних сумішей, які включали апігенін як компонент, вироблення кортизолу знизилося на 47,3% порівняно з контрольними клітинами.
У мишей апігенін, витягнутий з рослини Cephalotaxus sinensis сімейства сливових, продемонстрував деякі антидіабетичні властивості, посилюючи фізіологічну реакцію на інсулін. Ці результати ще не були відтворені на людях, хоча в дослідженні, яке давало учасникам напій з чорним перцем, який містив апігенін, і пшеничний хліб, глюкоза в крові та інсулін не відрізнялися від контрольної групи напоїв.
Апігенін також може впливати на репродуктивні гормони, такі як тестостерон і естроген. У доклінічних дослідженнях апігенін модифікував ферментні рецептори та активність таким чином, що припускає, що він потенційно може впливати на активність тестостерону, навіть у відносно низьких (5–10 мкМ) кількостях.
При 20 мкМ клітини раку молочної залози під впливом апігеніну протягом 72 годин продемонстрували пригнічення проліферації через контроль над рецепторами естрогену. Подібним чином, коли клітини яєчників піддавалися дії апігеніну (100 нМ протягом 48 годин), дослідники спостерігали пригнічення активності ароматази, що, як вважають, є можливим механізмом у профілактиці та лікуванні раку молочної залози. Однак досі незрозуміло, як ці ефекти перетворяться на пероральну дозу для споживання людиною.

Проблеми біодоступності та стабільності флавоноїду апігеніну в ізоляції, як правило, призводять до досліджень на людях з акцентом на споживання через рослини, трави та їх екстракти. Біодоступність і подальше поглинання, навіть із рослинних і харчових джерел, також можуть відрізнятися залежно від людини та джерела, з якого він отриманий. Таким чином, найбільш практичним засобом оцінки можуть бути дослідження споживання флавоноїдів з їжею (включаючи апігенін, який відноситься до підкласу флавонів) і виведення разом із ризиком захворювання. Одне велике обсерваційне дослідження, наприклад, виявило, що з усіх дієтичних підкласів флавоноїдів споживання лише апігеніну знижувало ризик гіпертонії на 5% для учасників, які споживали найбільшу кількість, порівняно з учасниками, які споживали найменшу кількість. Однак можливо, що існують інші відмінності, які можуть пояснити цей зв’язок, наприклад, дохід, який може вплинути на стан здоров’я та доступ до медичної допомоги, що призводить до зниження ризику гіпертонії. Один рандомізований експеримент не виявив впливу споживання продуктів, багатих апігеніном (цибулі та петрушки), на біомаркери, пов’язані з гіпертонією (наприклад, агрегація тромбоцитів і попередники цього процесу). Застереження тут полягає в тому, що апігенін плазми не можна виміряти в крові учасників, тому для розуміння може знадобитися довгострокове та різноманітне споживання або, можливо, навіть інші підходи, наприклад вимірювання результатів, які не зосереджені лише на агрегації тромбоцитів. потенційні наслідки.

[1].Смількович М, Станісавлєвич Д, Стойкович Д, Петрович І, Мар’янович Вісентік Дж, Попович Дж, Голич Грдадольник С, Маркович Д, Санкович-Бабіце С, Гламоклія Дж, Стеванович М, Сокович MAпігенін-7-O-глюкозид проти апігенін: погляд на режими протикандидозної та цитотоксичної дії. EXCLI J. (2017)
[2]. Tajdar Husain Khan, Tamanna Jahangir, Lakshmi Prasad, Sarwat Sultana. Інгібуюча дія апігеніну на бензо(а)пірен-опосередковану генотоксичність у швейцарських мишей-альбіносів J Pharm Pharmacol. (2006 груд.)
[3]. Kuo ML, Lee KC, Lin JK Генотоксичність нітропіренів та їхня модуляція апігеніном, дубильною кислотою, елаговою кислотою та індол-3-карбінолом у системах Salmonella та CHO. Mutat Res. (1992-16 листопада)
[4]. Myhrstad MC, Carlsen H, Nordström O, Blomhoff R, Moskaug JØFlavonoids підвищують рівень внутрішньоклітинного глутатіону шляхом трансактивації промотора каталітичного субодиниці гамма-глутамілцистеїнсинтетази. Free Radic Biol Med. (2002-Mar-01)
[5]. Міддлтон E, Kandaswami C, Theoharides TC Вплив рослинних флавоноїдів на клітини ссавців: вплив на запалення, серцеві захворювання та рак. Pharmacol Rev. (2000-грудень)
[6]. H Wei, L Tye, E Bresnick, DF Birt Інгібуюча дія апігеніну, рослинного флавоноїду, на епідермальну орнітиндекарбоксилазу та розвиток пухлин шкіри у мишей Cancer Res. (1990, 1 лютого)
[7]. Gaur K, Siddique YHE. Вплив апігеніну на нейродегенеративні захворювання. Цільові препарати для лікування нервових розладів ЦНС. (2023-Apr-06)
[8]. Сунь І, Чжао Р, Лю Р, Лі Т, Ні С, Ву Х, Цао І, Ку І, Ян Т, Чжан С, Сунь І. Інтегрований скринінг ефективних фракцій Zhi-Zi-Hou- проти безсоння Відвар Po Decoction за допомогою мережевого фармакологічного аналізу основного фармакодинамічного матеріалу та механізму. ACS Omega. (2021-квітень-06)
[9]. Arsić I, Tadić V, Vlaović D, Homšek I, Vesić S, Isailović G, Vuleta G. Приготування нових, збагачених апігеніном, ліпосомальних і неліпосомальних, протизапальних місцевих композицій як замінників кортикостероїдної терапії. Phytother Res. (2011). -лютий)
[10]. Dourado NS, Souza CDS, de Almeida MMA, Bispo da Silva A, Dos Santos BL, Silva VDA, De Assis AM, da Silva JS, Souza DO, Costa MFD, Butt AM, Costa SL Нейроімуномодулюючі та нейропротекторні ефекти флавоноїду апігеніну в моделях нейрозапалення, пов'язаного з хворобою Альцгеймера. Передня нейронаука старіння. (2020)
[11]. Yiqing Song, JoAnn E Manson, Julie E Buring, Howard D Sesso, Simin Liu Асоціації дієтичних флавоноїдів з ризиком діабету 2 типу та маркери інсулінорезистентності та системного запалення у жінок: проспективне дослідження та поперечний аналіз J Am Coll Nutr. (2005 жовт.)